Хотінь – частина Слобідського краю – належить до найдавніших поселень в Україні. За своїм віком її можна порівняти хіба що з такими давніми містами Сумщини як Ромни, Путивль. Відоме в письмових документах з кінця ХIV ст. Із покоління в покоління передаються цікаві легенди про походження назви селища. Одна з них говорить про те, що поселення названо на честь його засновника Хотимара, інша свідчить про те, що люди почали селитися навколо криниці Хочунь, то ж і населений пункт  назвали подібно до життєдайного джерела.

Заснування українськи­ми козаками слободи Хотінь датується 1689 роком. Хоча землі, на яких розташоване селище, були засе­лені ще за часів Київської Русі.

З другої половини XVII століття розпочинається новий період історії селища. Полковник Сумського Слобідського полку Герасим Кондратьєв передав Хотінь своєму синові Андрію Кондратьєву у 1689 році. Переселенці з Придніпрянщини і Задніпров’я облюбували хотинські місця і зосталися на довгі роки.

На межі XVIII – XIX століть в Хотіні було побудовано розкішний архітектурний ансамбль за проектом російського зодчого італійського походження Джакомо Кварнегі. Будівничим маєтком був Комбурлей М. І. В головному палаці нараховувалось 87 парадних кімнат, які своїм оздобленням були схожими одна на одну. Бокові флігелі збереглися до нашого часу. Головна споруда маєтку згоріла в 1918 році.

Історична знахідка – скіфський ніж – дає змогу підтверджувати, що землі, на яких розташоване селище, були заселені ще з доісторичних часів.

За адміністративним поділом Хотінь спочатку входила до складу Стецьківської сотні Сумського полку, з 1765 року –  в Сумське комісарство Сумської провінції, а з 1780 року –  в Сумський повіт Харківського намісництва.   У 1796 році, після створення Слобідсько-української губернії (в 1835 перейменовану в Харківську),  Хотінь стала волосним селом Сумського повіту.

У XVIII – XIX століттях село продовжує розвиватись. Було побудовано цукровий, селітровий, цегляний заводи, проводились середні ярмарки, існувала церковно-приходська школа.

У цей період у Хотіні  було побудовано, за проектом російського зодчого Джакомо Кваренгі, розкішний архітектурний ансамбль, про який архітектор Г.І.Лукомський, відвідавши село в 1914 році, писав, що цей ансамбль має право зайняти перше місце серед найкращих садиб південної Росії.

Мальовнича навколишня природа,  розкішно оздоблений палац приваблювали в Хотінь багатьох діячів культури. Тут неодноразово бував засновник Харківського університету В.М.Каразін, письменники В.І. Туманський та Ф.М. Глінка, декабрист С.Г. Волконський, герой Вітчизняної війни 1812 року, поет Д.В.Давидов, історик Д.П.Бутурлін. В 1869 – 1871 роках Хотінь відвідав чудовий російський художник Ф.О.Васильєв. Саме тут він зробив декілька замальовок для своєї відомої картини «Мокра лука». З  Хотінню пов′язане й ім′я художника І.М.Крамського, який відвідав маєток в1871 році. Саме тут він знайшов пейзажі для майбутньої картини «Майська ніч», а також створив етюдний портрет «Голова селянина» та малюнок  «Село Хотінь».

Період 20-30- х років ХХ століття – це період розквіту сільського господарства, промисловості, культурного життя Хотіні.

У 1920 році виникла державна споживча кооперація, яка успішно конкурувала з приватною торгівлею. Поліпшувалася охорона здоров′я населення, робота шкіл, культосвітніх закладів. Зокрема, з січня1920 року було відкрито лікарню, на базі двох початкових шкіл було створено семирічну школу, почала працювати бібліотека , заснована ще в 1911 році. З 1923 року розпочав роботу районний клуб, в якому працювали різноманітні гуртки.         

У березні 1923 року село стало центром району Сумської округи. З 1930 по 1935 роки воно входить до складу Білопільського району, а з 1935 року по 1963 рік – знову було районним центром. Новий адміністративний поділ сприяв активізації господарської діяльності на селі.